Людям властиво мріяти. У своїх фантазіях ми бачимо себе кращими, розумнішими, багатшими, щасливішими, тобто ледь не ідеальними, звичайно ж, у досконалому світі. І коли з плином часу рух до бажаного видається заважким і надто повільним, багато хто занепадає духом, опускає крила й, урешті-решт, відмовляється від прагнень. Як же вберегтися від зневіри на шляху до мрії?(2 варіант)

Мати усе, нероблячи нічого, або отримуючи бажане відразу та з мінімальними зусиллями - характерний сценарій життя, що найчастіше представляється об'єктом бажання для більшості молодих людей, які тільки ступають на стежку дорослого життя. Щоправда, об'єктивна реальність дещо лінійніша. Саме тому, зіткнувшись з першими негараздами, зазвичай ми складаємо руки, та шукаємо простіше рішення, тим самим позбавляємо себе шансу здобути те, на що заслуговуємо. На мою думку, такий підхід є у корні не правильним, адже я звик досягати поставлених цілий і точно знаю: аби не зневіритись на шляху до мріі необхідно плідно та поступово працювати і результат не змусить себе очікувати.

По-перше, послідовність у прийнятті рішень - головний секрет успіху, якби банально це не видавалось. Адже будь-який результат - набір певних кроків, наслідком яких і є об'єкт бажання. Доклавши зусиль одного разу, ви здивуєтесь, як поступово крок за кроком прийдете до того, що ще вчора було не більше ніж захмарна перспектива.

Прикладом на підтвердження мого аргументу може слугувати стан сучасного театру в Україні, який за період з чотирнадцятого року реформувався з стану занепаду до досить прогресивних результатів з виходом на міжнародні копродукції. Причиною цього слугувала плідна праця молодих київських митців, що зосередили свої зусилля задля досягнення спільної мети, не зважали на повну відсутність матеріальної та фізичної бази, працювали виключно на ідею. Буквально божевільна ідея, адже, здавалось, що театр сьогодні - відголосок минулого, та вони наплювали на подібні упереджені ставлення, доводячи кожного дня - це не так!

По-друге, відступаючи, полишивши досягнуті результати, ми у буквальному сенсі перекреслюємо власну повагу до самого себе, визнаємо, що не здатні на більше, хоча усе це лише результат власних рамок, які ми самі ж створили для себе.

Яскравим прикладом на підтвердження саме такого розуміння можна вважати головного героя психологічної новели Василя Стефанника "Камінний хрест" Івана Дідуха, який усе життя працював на влаштування власної долі, віддаючи усі сили та ресурси задля обробки рідної землі, але під впливом певних зовнішніх фаторів вирішив покинути усе накопичене і емігрувати закордон. Як результат, змарнований час та сили, що певною мірою є зневірою у можливості реалізації власних амбіцій.

Отже, аналізуючи усі представлені аргументи, я дійшов висновку, що найкращою порадою з питання, що до того "як вберегтись від зневіри на шляху до мрії" - ні при яких обставинах не відступати від наміченних цілей, та прагматично слідкувати по життю за покликом амбіцій.

1 варіант

Хочете інший твір на цю тему?

Wholie Today пропонує послугу "твір на замовлення". Ми напишемо унікальний твір на будь-яку тему особисто для Вас! Для замовлення необхідно натиснути кнопку "Замовити твір" вгорі цієї сторінки.